Самостійна робота на уроках інформатики як засіб підвищення пізнавальної активності учнів
Хочеш, щоб людина була ситою один день, дай їй рибу.
Хочеш, щоб людина була сита все життя, - навчи її ловити рибу.
Народна мудрість
В сучасному світі базою розвитку та виховання дитини продовжують залишатися фундаментальні знання, які він отримує в ході шкільного освітнього процесу. Однак утворення особистості має бути зорієнтовано не тільки на засвоєння певної суми знань, але і на розвиток самостійності, особистої відповідальності, творчих здібностей і якостей людини, які дозволяють йому вчитися, діяти і ефективно трудитися в сучасних економічних умовах. На це орієнтує нас Концепція загальної середньої освіти, яка наголошує на тому, що сьогодні Україні потрібні громадяни, які можуть опанувати і втілити в життя провідні демократичні цінності цивілізованого суспільства, не втративши при цьому кращих здобутків попередніх поколінь українського народу. В Національній доктрині розвитку освіти ставиться завдання постійного оновлення змісту навчально-виховного процесу. Він повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності і творчої активності, що в кінцевому результаті повинно зміцнити демократичні основи громадянського суспільства. Тобто вчителю необхідно здійснювати методичне забезпечення процесу формування самоосвітньої компетентності учнів. На сучасному етапі вона передбачає оволодіння методологічними знаннями та самоуправління навчальною діяльністю на засадах рефлексії, що сприяють розвитку здібностей учнів. Ключовою вимогою суспільства до сучасної школи є формування особистості, яка б уміла самостійно творчо вирішувати наукові, виробничі, суспільні задачі, критично мислити, виробляти і захищати свою точку зору, власні переконання, систематично і безперервно поповнювати й поновлювати знання шляхом самоосвіти, використовувати їх на практиці.
В контексті вищезазначеного проблема, над якою я працюю 10 років, — «Самостійна робота на уроках інформатики як засіб підвищення пізнавальної активності учнів» набуває особливої актуальності і практичного значення. Головна ідея, яку реалізую в практичній діяльності, – формування самоосвітньої компетентності та досягнення ґрунтовних знань, умінь, навичок з інформатики за допомогою проведення системи самостійних робіт. Вважаю, що саме процес включення учнів у самостійну переробку навчального програмового матеріалу, формування у них власних оцінних суджень необхідні для глибокого засвоєння наукових знань і їх наступного творчого використання. Для здійснення процесу формування самоосвітньої компетентності використовую алгоритм, поданий нижче.
Проблема самостійності учнів в навчанні не є новою. Існує безліч різних напрямів в дослідженні природи активності і самостійності учнів.
Перший напрям бере початок ще з давнини. Його представниками можна вважати давньогрецьких учених Сократа, Платона, Аристотеля, які глибоко і всебічно обґрунтували значущість добровільного, активного і самостійного оволодіння дитиною знаннями. В своїх працях вони виходили з того, що розвиток мислення людини може успішно протікати тільки в процесі самостійної діяльності, а вдосконалення особистості і розвиток її здібностей - шляхом самопізнання (Сократ). Така діяльність доставляє дитині радість і задоволення, тим самим усуваючи пасивність з його боку в придбанні нових знань. Свій подальший розвиток вони одержують у висловах Франсуа Рабле, Мішеля Монтеня, Томаса Мора, які в епоху похмурого середньовіччя та розпалу процвітання в практиці роботи школи схоластики, догматизму і зубріння вимагають навчати дитину самостійності, виховувати вдумливу, критично мислячу людину. Ті ж думки розвиваються на сторінках педагогічних праць Я.А. Коменського, Ж.Ж. Руссо, І.Г. Песталоци. Особливо чіткі концепції про роль самостійності в придбанні знань є в працях К.Д. Ушинського, М. Чернишевського, Д. І. Писарєва, Г.С. Сковороди.
Це питання, на мою думку, актуальне й зараз. Увага до нього пояснюється тим, що самостійність відіграє вагому роль не тільки при одержанні середньої освіти, але й при продовженні навчання після закінчення школи, а також в подальшій трудовій діяльності. Основа будь-якої професії - це знання, а самостійна робота як метод навчання передбачає формування важливих загальнонавчальних умінь (аналізувати, планувати, порівнювати, контролювати тощо), певних рефлексивних якостей, що у кінцевому рахунку забезпечує розвиток самостійності як якості особистості.
З психології відомо, що знання, набуті самостійно, шляхом подолання певних труднощів, засвоюються глибше, ніж ті, які отримані в готовому вигляді від вчителя. В ході самостійної роботи кожен учень безпосередньо взаємодіє з новим матеріалом, концентрує на ньому всю увагу, мобілізує резерви інтелектуального, емоційного та вольового характеру.
Вважаю, учень під час навчання в школі повинен придбати якнайбільше досвіду самостійної роботи. Але, як показує досвід, якщо він залишений наодинці з цією задачею без усякої допомоги, або вона недостатня, це може привести до втрати інтересу і не принесе ніякої користі. Крім того, допомога вчителя не повинна бути надмірною, бо нічого не залишиться на частку учня. Ось чому, коли учню не під силу зробити багато, я намагаюсь принаймні створити деяку ілюзію самостійної роботи. Усвідомлюю, що саме від моєї професійної компетентності залежить забезпечення процесу формування самоосвітньої діяльності учнів.
Аналізуючи свої уроки, прийшла до висновку, що самостійна робота в залежності від типу уроку повинна займати від 12% до 88% часу заняття. Тому для керування процесом пізнання мною були виділені конкретні завдання:
- урізноманітнювати методи та прийоми навчання із широким впровадженням елементів самостійної роботи учнів на уроках;
- удосконалювати методи контролю й оцінку знань, умінь і навичок учнів;
- здійснювати індивідуальний підхід до дітей.
Крім того, на мій погляд, ефективність організації самостійної роботи школярів підвищиться за таких умов:
- забезпечення поетапності проведення самостійної роботи;
- використання завдань розвивального спрямування;
- цілеспрямоване формування навичок самоконтролю і самоперевірки.
Удосконалення методики викладання й методів навчання, на мій погляд, нерозривно пов'язане з питаннями розвитку самостійності в учнів. За характером навчальної самостійної діяльності учнів виділяю 4 рівні:
- Репродуктивна самостійність (розв’язування вправ за зразком або за правилом). Такі завдання мало сприяють розвитку мислення учнів, однак необхідні, тому що створюють базу для подальшого вивчення.
- Вибірково-конструктивна самостійність (на даному рівні учень показує уміння робити розумові операції, такі, як порівняння, аналіз). Це завдання на “кмітливість”, на створення нових алгоритмів для задач.
- Конструктивна самостійність (комбінація різних способів і методів для розв’язування вправ, пошук різних способів розв’язування однієї задачі)
- Творча самостійність (проведення власних досліджень, підготовка рефератів, проектів)
Від вибору рівня залежить використання різних прийомів роботи з учнями. На заняттях орієнтуюсь на всіх учнів у цілому й на кожного окремо, маючи на увазі загальні знання. Вважаю, що такий підхід спонукає до роботи слабкого учня й стимулює сильного. Для цього добираю різні методи роботи: усні, словесно-графічні, наочні, практичні. Майже на кожному уроці, враховуючи тип уроку проводжу самостійні роботи, які розрізняються: за дидактичними цілями, за рівнем самостійності учнів, за ступенем індивідуальності, за джерелом й методу придбання знань, за місцем виконання та за формою виконання. Звичайно, такі уроки різняться, як використаними методами і прийомами роботи, так і кількістю часу, відведеного на самостійну роботу.
Вважаю, всі ці види завдань допомагають встановлювати зв'язок між новим і раніше вивченим матеріалом. Навички, отримані учнем у процесі самостійної роботи, використовуються їм у розв’язуванні завдань, у роботі з підручником у класі й вдома. Спостерігаю, що культура розумової діяльності учня при цьому значно підвищується, він успішно опановує теоретичними знаннями, більш вміло застосовує їх у своїй самостійній практичній роботі, що відіграє роль своєрідного містка. Намагаюсь, щоб пройшов через нього кожен мій учень. Але, впевнена, всі ці роботи тільки тоді дають позитивні результати, коли вони належним чином організовані, тобто представляють систему.
Відомо, що будь-яка система повинна мати певні вимоги або принципи. Ось чому, при побудові системи самостійних робіт я керуюся наступними основними дидактичними вимогами:
1. Самостійні роботи повинні сприяти рішенню основних дидактичних завдань - придбанню учнями глибоких і міцних знань, розвитку в них пізнавальних здібностей, формуванню вміння самостійно здобувати, розширювати й поглиблювати знання, застосовувати їх на практиці.
2. Система повинна задовольняти основним принципам дидактики, і, насамперед, принципам доступності й систематичності, зв'язку теорії із практикою, свідомої й творчої активності, принципу навчання на високому науковому рівні.
3. Роботи повинні бути різноманітними за навчальною метою й змістом, щоб забезпечити формування різноманітних умінь і навичок.
4. Послідовність виконання домашніх і класних самостійних робіт повинна логічно випливати з попередніх і готувати ґрунт для виконання наступних робіт.
Отже, самостійні роботи учнів планомірно й систематично включаю в навчальний процес, бо формування самоосвітньої компетентності учнів передбачає створення цілісної системи дій на всіх рівнях здійснення освітніх послуг. Для того, щоб самостійна робота учнів була ефективною, вважаю, потрібно дотримуватись певних умов:
- чіткої, конкретної постановки завдань перед учнями;
- характер завдань і запитань для самостійної роботи та їх складність на різних етапах навчання повинен змінюватись;
- завдання для самостійної роботи мають бути доступними і посильними;
- повинна бути диференціація завдань для самостійної роботи (можна поділити учнів класу на певні групи за рівнем їх знань та умінь);
- дотримання систематичності і послідовності застосування самостійної роботи учнів у процесі навчання;
- взаємозв’язок різних видів самостійної роботи учнів на уроці та їх різноманітність;
- наступність класної і домашньої самостійної роботи.
З метою підвищення якості знань учнів особливу увагу звертаю на проблему організації процесу навчання на основі діагностики рівня готовності учнів до засвоєння навчального матеріалу. Для цього використовую такі види діагностики навчальних досягнень учнів як: вхідна, поточна, підсумкова. Результати діагностики рівня готовності учнів до засвоєння навчального матеріалу виявляю шляхом виконання учнями письмових робіт. Вони дають змогу мені отримати інформацію для поділу учнів на типологічні групи, враховуючи індивідуальні та психологічні особливості учнів, диференціювати завдання.
В своїй роботі систематично використовую тренувальні завдання. Тренувальні самостійні роботи складаються з однотипних завдань. Звичайно, ця робота мало сприяє розумовому розвитку учнів, але вона необхідна, оскільки дозволяє виробити основні уміння і навики й тим самим створити базу для подальшого вивчення інформатики. При виконанні тренувальних самостійних робіт учням ще необхідна допомога вчителя. Тому дозволяю користуватись і підручником, і записами в зошитах. Все це створює сприятливу атмосферу для слабовстигаючих учнів. В таких умовах вони легко включаються в роботу й успішно виконують її.
Перш ніж організувати навчально-пізнавальну діяльність учнів на уроці, обов’язково створюю мотивацію. Етап мотивації має на меті сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Налаштовую учня на ефективний процес пізнання, усвідомлення того, що він зараз робитиме і навіщо. З цією метою використовую прийоми, які створюють проблемні ситуації, викликають подив, інтерес до змісту знань. Це і коротка розповідь, і бесіда, і демонстрація наочності, і нескладна інтерактивна технологія («Мозковий штурм», «Мікрофон»). Такий підхід до організації мотиваційного етапу уроку дає змогу мені поступово перевести учнів з об’єкта в суб’єкт навчання, створюючи умови для прояву і розвитку їх природних здібностей.
Якщо учень навчиться самостійно опановувати новий матеріал, користуючись підручником або спеціально підібраною літературою, буде успішно вирішена задача свідомого оволодіння знаннями.
Під час пояснення нового матеріалу залучати учнів до самостійної роботи допомагають мені наступні прийоми. Перший прийом: при поясненні нової теми, в потрібний момент ставлю питання класу: “А чому це відбувається?” Наприклад, при вивченні теми: «Поняття операційної системи та її функції» задаю питання: “Ось ви включили живлення системи: все закрутилося, зашуміло і засвітилося. Що робить комп'ютер з моменту включення до того, як ви зможете з ним працювати?”. В своїх відповідях учні користуються наявними відомостями, при цьому переконуються в неповноті своїх знань з вивченої теми. Це приводить їх до бажання більш глибокого ознайомлення з новим матеріалом, мотивує інтерес до його вивчення.
Другий прийом: застосування навчальних самостійних робіт. При виконанні учнями таких завдань відразу з'ясовується незрозуміле, виявляються складні моменти, дають себе знати прогалини в знаннях, які заважають міцно засвоїти матеріал, що вивчається. Особливістю таких робіт є необхідність негайної їх перевірки. Така перевірка дає мені чітку картину того, що відбувається на уроці, який ступінь розуміння нового матеріалу.
Третій прийом: використання комп'ютерної навчальної програми дозволяє зробити уроки незвичайними, відмінними від стандартного уроку класичного зразка. Вони не замінюють цих уроків, але їх доповнюють, вносять пожвавлення, різноманітність, підвищують інтерес, а значить, сприяють вдосконаленню навчального процесу. На своїх уроках використовую електронний варіант підручника “Інформатика”. Це дозволяє організувати і моделювати пошукову діяльність учнів на уроці, формувати у кожного з них вміння і навички самостійно здобувати знання, розвивати такі якості особистості як самостійність, організованість, наполегливість в досягненні мети, відповідальність.
Постійне підтримування зворотного зв’язку з учнями дозволяє мені отримувати інформацію про те, як просуваються учні в вивченні матеріалу, на якому рівні засвоєння перебувають, які складності відчувають. Це допомагає оперативно реагувати і змінювати програму навчальної діяльності на уроці, корегувати зміст і прийоми навчання з метою ефективного засвоєння учнями навчального матеріалу.
Як показує мій досвід, використання різних видів самостійної роботи при вивченні нового матеріалу корисно не тільки в питанні формування умінь і навичок самостійно працювати, але й сприяє виробленню свідомого і творчого ставлення до навчальної праці. На моїх уроках засвоєння навчального матеріалу учнями відбувається в процесі формування умінь і навичок. Основним змістом самостійної діяльності при цьому є виконання спеціально розроблених мною завдань. І тому я використовую на цьому етапі закріплюючі самостійні роботи. Ці завдання сприяють розвитку логічного мислення і вимагають комбінованого вживання вивченого матеріалу. Вони показують, наскільки міцно, осмислено засвоєно навчальний матеріал. За результатами перевірки таких завдань я зможу визначити, чи потрібно ще додати час на опрацювання даної теми. При формуванні вмінь і навичок використовую парну роботу за комп'ютером. Як показує практика, якщо за одним комп'ютером працюють двоє, то ряд дрібних проблем, які виникають під час роботи, вони вирішують самі шляхом обговорення. Така робота заохочує допомагати один одному вчитися навчаючись, дає змогу набути навички спілкування й співпраці.
Мій досвід роботи свідчить, що найбільшого значення здобуває самостійна робота у період заключного повторення. На таких уроках застосовую завдання з практичною спрямованістю. В процесі їх виконання учні удосконалюють свої знання, виробляють уміння користуватися ними, знаходять зв'язок інформатики з життям.
Пропоную також підсумкові роботи, що демонструють знання, уміння, навички роботи в конкретній програмі, наприклад, в графічному редакторі Paint, “Створення обкладинки для CD”. До виконання даної роботи готуємося наперед: за 2–3 уроки оголошую тему майбутньої роботи, учні продумують, створюють в зошитах ескізи обкладинки. В цьому випадку виникає емоційне ставлення до матеріалу, який вивчається, а воно завжди було вірним помічником вчителя. При вивченні Word пропоную учням наступні творчі задачі: оформити грамоту переможцю олімпіади з інформатики, зробити титульну сторінку реферату з інформатики або скласти рекламне оголошення. А при вивченні теми «Бази даних» даю такі завдання: спроектувати і створити структуру БД “Колекція”, в якій можна зберігати відомості про яку-небудь колекцію (монет, автомобілів і т.д.); створити форму для заповнення цієї БД і ввести в неї відомості про 15–20 екземплярів колекції; придумати й сформувати до створеної бази даних 3–4 запити різної складності (в них використовувати сортування даних по різних полях). Саме такі задачі дозволяють індивідуалізувати навчальний процес, дають можливість учню проявити самостійність в плануванні, організації і контролю своєї діяльності, проявити творчість при виконанні навчальних завдань. створення проектів шкільного сайту
Враховую те, що сучасний урок передбачає здійснення контролю за якістю засвоєння навчального матеріалу протягом уроку, а на останньому контрольно-оцінному його етапі відбувається обговорення реалізації плану, рефлексія та самооцінювання діяльності, разом з учнями з’ясовую, які питання засвоєні, які потребують поліпшення. Розумію, що інноваційне навчання потребує розвитку самооцінної діяльності учнів, а вона передбачає побудову та аналіз відповідної особистої діяльності, міркування про якість роботи і про те, як її можна підвищити. Оцінювати свою діяльність на моїх уроках учням допомагають різні оцінювальні форми (наприклад, бали, сходинки тощо), які використовуються протягом уроку та стенд «Наші успіхи на уроці».
Перевага такого підходу полягає в тому, що кожний учень отримує оцінку не за окремо виконане завдання, а за всю роботу на уроці. Фіксація того, що відбувається з ним під час уроку, виступає для мене джерелом даних, спираючись на які корегую свою діяльність та роботу учнів.
Одним з шляхів вдосконалення процесу самостійної роботи є організація домашніх завдань. Мої особисті спостереження за якістю знань учнів показують, що домашнє завдання в підвищенні результативності навчання займає не останнє місце. Вважаю, що домашню роботу треба розглядати як одну з форм самостійної роботи, надаючи при цьому велике значення умінню учня самостійно вчитися, визначати задачі і засоби роботи, планувати своє навчання. Для учнів створила спеціальний посібник-довідник «Секрети самоосвіти», який допомогає їм сформувати загальнопредметні (ключові) та спеціальні (інформаційні) компетентності.
Навчання й виховання в сучасних умовах неможливе без використання резервів, закладених у позакласній роботі. Крім традиційних гурткових занять, факультативів, існує багато інших ефективних заходів. До них належить і декада інформатики, яка сприяє розширенню кругозору учнів, розвитку уміння самостійно й творчо працювати з навчальною, науково-популярною літературою, формуванню в дітей інтересу до інформатики, а також поглибленню знань. В своїх матеріалах пропоную заходи, які були проведені під час декади інформатики в нашій школі.
Отже, оптимальна організація самостійної роботи учнів допомагає успішно вирішувати задачі, які забезпечують самоосвітню діяльність учнів, зокрема, процес формування самоосвітньої компетентності.
Таким чином, відпрацьована система самостійних робіт дозволила мені домогтися досить високої успішності з інформатики. За останні три роки якість знань зросла із 74% до 79%. Надаючи постійну увагу формуванню самоосвітньої компетентності учнів, я зробила для себе висновок: якщо є бажання зробити будь-що на належному рівні, то знайдуться і знаряддя, і засоби праці. Про правильність вибраних мною форм і методів навчання, їх ефективність свідчать як навчальні досягнення учнів, так і моніторинги результатів міських олімпіад з інформатики, і участі школярів у різних предметних конкурсах.
Опрацювавши наукові досягнення, узагальнюючи власний досвід, стверджую, що сучасний урок інформатики в психолого-дидактичному аспекті слід розуміти, як такий, що передбачає організацію навчальної діяльності учнів, націлену на успіх за рахунок їхньої власної активності. Тому яким би не був урок за типом, формою проведення або цільовим призначенням, в основу його покладаю принцип самостійної діяльності дитини. А це значить, що передусім необхідно активізувати розумову навчально-пізнавальну діяльність учнів. Організація повноцінної навчально-пізнавальної діяльності учнів для максимального забезпечення їх активності стає можливою завдяки доцільному використанню інноваційних навчальних технологій та системи самостійних робіт, які я використовую в практичній діяльності і пропоную в своєму досвіді роботи.
Таким чином, робота над науково-методичною проблемною темою «Самостійна робота на уроках інформатики як засіб активізації пізнавальної активності учнів» дозволила мені зробити висновки:
1. Одним з шляхів розвитку творчої активності учнів, удосконалення процесу навчання інформатиці є організована система самостійних робіт.
2. Постійне проведення самостійних робіт і підвищення їхньої навчально-пізнавальної ролі в навчальному процесі сприяє формуванню самоосвітньої компетентності учнів.
3. Самостійні роботи, зв'язуючи вивчення теоретичних питань із практичною діяльністю, дають можливість учням ліквідувати прогалини, поглибити знання, творчо застосовувати їх у розв’язанні різних завдань;
4. Оптимальний контроль за виконанням таких робіт на різних етапах уроку допомагає мобілізувати діяльність учнів, сприяє розвитку мислення школярів, сприяє проведенню тематичного обліку знань учнів.
Немає коментарів:
Дописати коментар